Четвер, 28.03.2024, 18:47
Вітаю Вас Гость | RSS
Пошук
Вхід на сайт
Історична карта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Кабінет історії онлайн

Каталог статей

Головна » Статті » Науково-методичні матеріали » Статті, доповіді

Особистісно зорієнтоване навчання на уроках історії

Людська індивідуальність 
дитини неповторна ...
В.О.Сухомлинський


Світ змінюється щохвилини,  відповідно з  цим змінюються і вимоги до освіти. Традиційний підхід до учня як до суб’єкта навчання та виховання вже не вирішує проблем сьогодення.  Сучасна педагогіка та методика викладання історії орієнтує на необхідність формування особистості, якій притаманні індивідуальні риси, яка має власні погляди на події і процеси, вміє критично мислити та сприймати різні точки зору. Тому стратегія розвитку школи в Україні на найближчі роки та перспективу передбачає ґрунтовне реформування школи в напрямку впровадження в освітню практику особистісно-розвивального підходу.  
Наша держава  багато приділяє уваги освіті і її відповідності реаліям часу. За Законом України «Про освіту» вiд   23.05.1991 метою сучасної освіти є «всебічний розвиток людини  як  особистості  та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,  розумових  і фізичних  здібностей,  виховання  високих    моральних    якостей, формування громадян,  здатних  до  свідомого  суспільного  вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,  творчого,  культурного потенціалу  народу,   підвищення    освітнього    рівня    народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями» В Указі Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти» №347/2002 від 17.04.2002 р. першим пріоритетним напрямом державної політики щодо розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти; за Програмою обласного науково-методичного проекту «Креативна  освіта для розвитку інноваційної особистості» (2010-2011) «…в системі освіти творчі можливості, закладені у кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані, школа  повинна закласти підгрунття розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу»
 Адже вже достатньо давно  встановлено що діти шкільного віку  мають індивідуальні відмінності сприймання, уваги, мислення, пам’яті, уяви, розвитку емоційно-вольової сфери. З огляду на ці відмінності, учні у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності потребують певних норм навчального навантаження, впровадження індивідуалізованих форм навчальної діяльності. Реалізація цих вимог сприяє їхньому особистісному розвиткові, активності взагалі і навчально-пізнавальної, зокрема, які забезпечують адаптацію тимчасових параметрів навчання до того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.
Мета моєї кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні особливостей особистісно-орієнтованого навчання учнів на уроках історії.
Для досягнення своєї мети,  я поставила такі  завдання: 
    розкрити сутність та зміст особистісно-орієнтованого навчання;
    описати застосування особистісно-орієнтованого навчання під 
час викладання уроків історії (методика);
    описати педагогічний досвід використання особистісно-орієнтованого підходу під час викладання уроків історії (з педагогічної практики). 
Ця тема є дуже важливою, тому що, на мою думку,  кожному вчителю  треба виконувати одну найголовнішу вимогу «Якщо не можеш допомогти – не нашкодь! Не зламай!» адже ще В.О.Сухомлинський казав «…що немає людини, яка в належних умовах, за вмілого виховання не виявила б свого самобутнього, неповторного таланту. П'ятсот вихованців, духовне обличчя яких ми повинні сформувати, - це п'ятсот неповторних талантів і обдаровань. Поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення - це насамперед розкрити в ньому таку людську неповторність" 

Переглянути детальніше

 

Категорія: Статті, доповіді | Додав: IrinaYurievna (07.11.2015)
Переглядів: 954 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar